СТУДЕНТ ІМПЕРАТОРСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Дарма що година рання,- ще й дев'ятої нема,- товчок "біля Льови" вже гомонить, закликає покупців: - Хрестики! Кадила! - Бісер! Заполоч! Муліне! - Тарілки, блюдечка! Ахмета сьогодні не видно,- певно, він у себе, на Татарці. А от сліпий кобзар Панас на своєму звичайному місці, сидить на землі, притулившись спиною до ротонди. Петро підійшов до нього, кинув монетку в дерев'яну мисочку, привітався: - Доброго ранку, Панасе! Кобзар стрепенувся, заморгав білими віями, підвів угору обличчя: - Це ти, Петре? - Я, батьку. Давно вас не бачив.