"ДИВИСЬ ПИЛЬНО - ОБОМА!"
Рано-вранці на Хоревій двадцять, біля Подільського поліцейського участку походжав рудий двірник у білому фартусі з мідною бляхою на грудях. Угледівши пристава, кинувся до нього, зашепотів, ворушачи тарганячими вусами: - Ваше благородіє, знову крамольники... Він почимчикував слідом за приставом до участку і поклав на його стіл невеличкий аркуш паперу. Пристав побачив знайому рожеву печатку, п'ять ненависних літер - РСДРП - і стукнув кулаком по столу: - Мерзотники, каторжники! Знову ці прокламації! Де знайшов? - У під'їзді своєму, на Ігоревській, вашбродь,- виструнчився рудий.- Я думав, може, записка яка... - Мовчи, бовдуре! - гаркнув пристав і гидливим рухом присунув до себе прокламацію. В цю мить двері прочинилися і до участку боком-боком всунувся городовий Метьолкін на прізвисько Мітла. - Вашбродь, так що змушений був пост покинути, позаяк виявив оце неподобство. Штук з десять точнісінько таких самих прокламацій замиготіли перед очима пристава. - "Виявив"! - прохрипів він.- А навіщо стоїш на посту, йолопе дурноверхий, дармоїде тупоголовий! Де ж ти виявив? - Як ішов я, знацця, вранці на пост, вашбродь, так біля будинку свого, на отій, як її, на Щекавицькій горі...- почав неслухняним язиком городовий. - Де саме, йолопе царя небесного? - Де церква всіх святих, на огорожі. - Коли з дому вийшов? - О сьомій ранку, вашбродь... Ще на Нижньому Валу біля водопровідної колонки декілька штук лежало. А останню я у Льови з пащі витяг. - Звідки? - загорлав пристав. - Не звольте гніватись, вашбродь. Так точно, у Льови з глотки. Фонтан не діє, вода не тече, от вони йому в горлянку й засунули оцеє неподобство. - Не тече! Марш на пост! Околодочний правду казав, шо ти з самісінького ранку надудлишся, а потім стоїш, як очманілий. Нічого не бачиш. І ти, рудий, іди до себе! - Слухаю, вашбродь!